СЛАВ'ЯНСЬКІ БОГИ

БОГОЗНАВСТВО

Бог Род

Він є Великим Родителем і Вседержителем, тому Його ім'я – Род Всебог або Род Всевишній, Бог Всерод. Род об’єднує в собі все видиме й невидиме, суще й несуще, і втілюється у двох протилежних формах. У певний час переважає Його тілесний прояв (Род-Рожанич), що шириться в Його ж безтілесному прояві (Диві). А в інший час, у період небуття, тілесний світ стискається до предвічного й незнищенного зародку всього живого — святого каменя Алатиря (відомого також як Олтар, Око Рода, Алатир).

Незалежно від того, в якому стані перебуває Род Всевишній, Його величина незмінна, а сутність залишається єдиною. Обидва прояви рівноцінні й разом утворюють основу буття. Тому все існуюче — живе й неживе, народжене й створене, — перебуває в межах Єдиного і Багатопроявного Бога. Найвища мета та покликання всього живого, зокрема людини, полягає у пізнанні Бога й досягненні єдності з Ним.

Род є втіленням досконалої Любові, і тільки інші досконалі істоти можуть бути предметом цієї любові. Божа любов перевершує межі подвійності буття, об’єднуючи єдине й множинне, живе й неживе у предвічній гармонії Вседержителя. Род є першопочатком і джерелом усього. Він дарує життя всьому сущому на трьох рівнях буття, які входять до Великого Триглава Світів:

• Вишній Світ (Світ Прави) — найвищий світ Світлих Богів;
• Білий Світ (Світ Яви) — серединний світ Людей;
• Той Світ (Світ Нави) — нижній світ померлих (навіїв) і Темних Сутностей.

Втілюючись як Всебог, Род породжує Сваргу — Всесвіт Рідних Богів. Першими Його проявами у Білому Світі стають Батько Сварог і Матінка Лада. Саме через їхні діяння Род творить Білий Світ.

У предвічному народженні Рідних Богів розкривається нескінченна любов Рода Всевишнього. Як Всеродитель, Він нічого не залишає для Себе, а повністю віддає Себе своїм проявам — Сварогу, Ладі та їхнім нащадкам. Род, будучи втіленням всеосяжної єдності, розкриває своє єство через подібні до Себе лики — Рідних Богів. У них Род проявляє себе на різних рівнях Триглава: від роду земного (Світ Людей) до роду небесного (Світ Богів), які разом перебувають у вищій сутності — Роді Всевишньому.

Род є самодостатнім і всеосяжним. У Ньому немає нічого, що було б принесене ззовні, чого б Він не бажав або не знав. Бог завжди є тим, ким Він прагне бути. Називаючи Рода Особистістю, слід пам’ятати, що особисте буття перевершує буття речей. Те, що позбавлене особистості, є нижчим, недосконалим і несамостійним. Особистість, навпаки, завжди унікальна й здатна до єдності з іншими особистостями через взаємне проникнення та доповнення.

Род як найвища Особистість (Род-Рожанич) складається з менших осібистостей — Рідних Богів. Род залишається найглибшим і найпотаємнішим коренем усього буття, джерелом якого є Він сам.

Першопрояв Бога Рода у Сварозі та Ладі

Світлим чоловічим проявом Бога Рода є Сварог. Він виступає творцем Всесвіту і водночас самим Всесвітом. Його ім’я розкриває багатогранність його сутності: «Сва» означає все, а «рог» — багатство, що символізує Бога всього сущого. Корені його імені присутні в словах, що описують творення: «сварганити» — створювати, Бог-творець; «Сварга» — небо, Бог неба, Батько Небо; «зварити», «варити» — творити щось нове, Бог нового створення; «сварка» — володар ладу, який здатний примиряти суперечки.

Жіночим світлим проявом Рода Всевишнього є Лада. Вона дарує народження і наповнює світ гармонією, будучи єдиною сутністю зі Сварогом. Її ім’я теж сповнене глибокого сенсу: «лад» означає порядок, а «ладна» вказує на гармонійність. Лада — це Богиня-Мати, яка надає лад усьому, створеному Сварогом. Вона — Берегиня усього Білого Світу.

Сварог і Лада є нерозривно пов’язаними в Роді, але не можна навіть уявити, що колись їх могло б не бути. Бог існує не в часі, а у вічності, де немає ні минулого, ні майбутнього, а все перебуває в незмінному теперішньому. Сварог і Лада можуть перебувати у різних станах, але завжди існують. Через них здійснюється творення Небесного Роду (світу Рідних Богів) і земного роду (світу людей). Вони є ядром, символічною писанкою, яка засвідчує цілісність і гармонію світу Богів і Людей.

Не можна уявити, що Сварог і Лада є менш досконалими або відмінними за своєю сутністю від Рода Всевишнього. Вони рівні Йому, оскільки є його проявами. Сварог і Лада — це сам Род, розкритий у гармонійній єдності та протилежності.

ЗНАЧЕННЯ І СИЛИ НАШИХ БОГІВ 

Бог Батько РОД - Породитель наш - джерело світлих сил. 

Богиня ЛАДА – доброта, добро, лад, щастя. 

Бог СВАРОГ-творчі сили, сімейне щастя. 

Бог СВІТЛОВІТ - просвітлення життя. 

БОГ ПЕРУН – воля, рішучість, сміливість, активність, удача, захист, боротьба. 

Богиня Мати Сира Земля - ​​заспокоєння та умиротворення, вилікування. 

Бог ДАЖБОГ - подавач усіляких благ, щастя та благополуччя. 

Бог БІЛОБОГ - володіння давнім знанням, вміннями. 

Бог ЧУР – охоронець кордонів, меж. 

Бог СТРИБОГ - контроль помислів, бажань та почуттів. 

Бог ВІЙ – хранитель Світлих кордонів, контролює бачення. 

Бог ХОРС – достаток. 

Бог ЯРИЛО – лють духу. 

Богиня ДОЛЯ - золоті Нитки Долі. 

Богиня ЛЕЛЯ – благодать. 

Бог КУПАЛА – очищення, та всіх стихій об'єднання. 

Бог СЕМАРГЛ – очищення.

Бог КОЛЯДА – зміни. 

Бог ВЕЛЕС – вміння, сила, багатство, творчість, волховство. 

Богиня МАРЕНА – очищення, заспокоєння, розчинення. 

Богиня РОЖАНА – благодать у сім'ї, народження. 

Богиня ЖИВА – життєва сила, активізація, здоров'я. 

Богиня МАКОШ - нитки долі, удача, успіх у житті.

Морок і Марена

Ми звеличуємо Великого і Багатопроявного Рода у його світлих проявах, та водночас ставимося з повагою до Темних Богів. Про світлих богів написано багато, а темні залишаються в тіні, про них мало відомо. Дехто вважає, що Темні Боги є уособленням усього зла на землі, хтось бачить у них лише смерть, а хтось називає їх руйнівниками, створеними для знищення світу. У деяких громадах навіть існує думка, що Темні Боги — це істоти з інших світів, які намагаються захопити простір для творення власного.

Що ж говорить Слов’янська Рідна Віра про зло? Саме слово «зло» з’явилося в нашій мові пізніше. Споконвіку існували два поняття: «худо», що означало слабкість і неміч, та «зело» — надмірність. Отже, зло в корені своєму означає надлишок, а його антонім «худо» — це нестача.

Кожен Бог є проявом Рода Всевишнього. Перун несе справедливість, Стрибог — рух, Морок — страхи. Але чи можливо, щоб у Бозі було щось надмірне, якщо Він сам є понад поняттям «надто»? Звісно, поняття зла і Бога несумісні. Рід Всевишній через свої прояви — Білобога і Чорнобога — підтримує рівновагу Всесвіту, щоб ніщо не було ані надмірним, ані недостатнім.

Ми, люди, будучи ще недосконалими створіннями, лише прагнемо досягти божественної гармонії. Наші Предки заповідали нам зростати і розвиватися збалансовано, уникаючи як надмірності, так і нестачі.

Арійці, як нащадки сонячної культури, найбільше шанують світлих богів. Це зрозуміло для більшості їхніх нащадків — слов’ян, скандинавів, германців, романців, кельтів, балтів, індо-іранців, греків та інших народів. Але це не означає, що темні аспекти Рода залишаються незнаними. Темна сторона Рода Всевишнього проявляється через Чорнобога, а його чоловічі й жіночі прояви — Морок і Мара — відображають невідомі та приховані грані світу. Це підсвідомість Всесвіту.

Білобог і Чорнобог: суть їхньої вічної взаємодії

Білобог і Чорнобог – це первинні прояви Роду Всевишнього у нашому Всесвіті, два полюси буття:

• Вони є двома протилежностями, які вічно змінюють одна одну, породжуючи цикли земного життя – день змінюється на ніч, літо – на зиму, а потім усе повертається назад.
• Білобог і Чорнобог символізують істину і неправду, народження і смерть, творення і руйнування, інь і янь. Їхня постійна взаємодія, їхній одвічний двобій – це і є основа життя.
• Вони не є особистостями, а радше станами, у яких перебуває світ. Разом із Родом Всевишнім вони творять Великий Триглав Всесвіту: Творення (Рід), Руйнування (Чорнобог) і Збереження (Білобог).

Білобог — це втілення сили, мудрості та знань світлих Богів, Світлий прояв Роду Всевишнього, покровитель творення та гармонії.
Чорнобог — уособлення кривди, омани і сутності темних Богів, Темний прояв Роду Всевишнього, покровитель руйнування та змін.

Поняття добра і зла є умовними, адже Білобог і Чорнобог не можуть існувати один без одного. Їхня взаємодія є основою рівноваги у світі, і обидва підкоряються волі Сварога, який керує Всесвітом. Як і Сонце-Дажбог, що обертається між світлом і тінню, ми після денних трудів занурюємося у нічний спокій, щоб знову прокинутися зі світанком.

Саме через взаємодію цих двох проявів ми розуміємо цінність життя: не можна пізнати радості без смутку, світла без тіні. Тому ми маємо шанувати обох Богів, адже кожен із них є частиною цілісного задуму Роду. Хоча негаразди ми часто приписуємо Чорнобогу, а радість – Білобогу, їхня суть незмінна: вони творять баланс, у якому народжується гармонія світу.

У «Велесовій Книзі» сказано : «...Білобог з Чорнобогом перуняться (взаємодіють), і Тим Сваргу утримують, щоб Миру поваленому не бути».

• Страх – дух, який може як послаблювати серця, так і спонукати до великих звершень. Він умертвляє відвагу в тих, хто боїться, але для сильних стає зброєю перемоги. Страх може бути як рушійною силою до подвигів, так і знаряддям поразки.

Таким чином, Темні Боги в слов’янській традиції не є абсолютним злом, а радше невід’ємною частиною Всесвіту, випробуванням і викликом для людського духу. Їхнє розуміння допомагає уникати небезпек і зберігати гармонію між світлом і пітьмою.