Бог світла, добра та щастя
Білобог — володар білого дня, господар Вирію та покровитель світлих богів. Він захищає людей від зла, невпинно ведучи боротьбу з Чорнобогом.
Колись, у предковічні часи, коли премудра Лада впорядковувала Всесвіт, не було ще ані неба, ані сонця. Тоді Сокіл-Рід породив сина світла. Так з’явилася його єдина могутня самородна сила, що розігнала темряву, і з неї вийшов той, хто від віку є душею всіх єств.
Саме так і сталося… Водяна безодня завирувала, з’єднавшись із вогнем творення, а на Дереві Життя, високо над Ладою, розцвіла дивовижна троянда. З неї несподівано вилетів вогненний птах і поринув у водяну безодню. У глибокому проваллі білосніжний лебідь зніс золоте яйце. Через рік воно розкололося: з однієї половини виникла земля, з іншої – небо. Темний Морок намагався завадити праєству буття, що ставало вічністю, але у великій битві богів-титанів із силами пітьми сам Творець прийшов на допомогу. Він створив під землею пекло, куди через широкі ворота Мати-Земля котила кудлаті голови синів темряви.
Сокіл-Рід побачив, що птах творить Біле Буття, і сказав, що це – добро, бо темрява слабне.
Змахнувши білосніжними крильми, лебідь злетів у небо, а потім упав грудьми на рідну землю, перетворившись на прекрасного юнака. Його шкіра була білою, очі – блакитними, волосся – русявим, а обличчя сяяло, як у молодого бога.
Велетень напився живої води, з’їв молодильне яблуко з вічнозеленого Дерева Життя й відчув велику силу в собі – він став Безсмертним. Тоді Сокіл-Рід промовив:
«Ти є вічність, що змагається з Чорним Буттям, бо ти Білобог, бог світла і добра. Твори ж разом із богинею Всесвіту лад на небі й на землі!»
Перевернувшись через голову, красень знову став білосніжним лебедем. Він змахнув одним крилом у небо, іншим – по землі й сміливо полинув у Чорне Буття.
У самій блакиті прозорого повітря, у Вирії, стоїть чудовий золотий храм. У його просторому залі, серед сотень тисяч літ світла, на золотому троні сидить Білобог, вдягнений у вогненний пурпур, у променистій короні, творячи добро. Поруч нього – Золота Чаша, наповнена щастям і добром. Саме її мудрі волхви обносять по Колу Сварога, благословляючи та промовляючи заклинання на урочистих обрядодійствах, бо твердо знають: щастя походить від добра, а зло – від темряви.
День змінює ніч, ніч змінює день. Добро і зло. Біле Буття й Чорне Буття. Вічне протистояння Білобога з Чорнобогом, бо вічний сам світ. Та ще живий вогонь Алатиру.
Бог Сварог викував для Білобога вогненний меч і щит із живим соколом. Цей птах вирушає в ніч, щоб вирвати зло з мороку, бо скоро має зійти сонце нового дня…
О, Сокіл-Роде!
Ти великий Бог, бо дарував світові Білобога.
Ти – сонце земного життя.
Ти – зоряне царство предків наших.
Ти створив плем’я орія на священній землі та щедро обдарував онуків і правнуків своїх волею й любов’ю, щоб вони жили серед світла в добрі твоєму!
Білобог – головний бог добра
Білобог – один із найдавніших і найголовніших Богів пантеону. Він творець землі, води, світла, батько Перуна, захисник людей від зла, господар Вирію та повелитель інших богів. Народні легенди зображують його у постійному протистоянні з Чорнобогом – уособленням темряви.
Згідно з віруваннями, Білобог міг перетворюватися на білого лебедя, що символізує чистоту, світло й божественну силу.
