Чур – не найвідоміше Божество, але один із найбільш шанованих домашніх Богів.
Слово «чур» не вийшло з ужитку й донині.
«Чур мене!» – кажемо ми за звичкою, коли не хочемо приймати щось погане в свій дім або своє життя.
Чур – Бог, що охороняє межі, береже те, що всередині них, захищає від зла та негараздів.
Чур допомагає не лише оберігати нажите, те, що знаходиться у дворі, за охоронною межею.
Нажите – це не лише вози та меблі, а й сім’я, достаток, діти, тварини. Все, що вам дороге, що повинно бути під постійним захистом. Мало хто може кинути заздрісний погляд або зазіхнути на чуже щастя – нема чого лихому чорту переходити охоронну межу.
Невеликі фігурки Богів, що стояли в червоному кутку хати, а також великі, що розміщувалися на капищах, називалися чурами.
Чур – це матеріальне втілення божественної сили, кожна з яких має свій напрям і певну дію.
Сила – вона як запах чи смак, кожен сприймає її по-своєму.
Лада пахне квітучими садами та суницею.
Леля – ліліями, нічною фіалкою та водою.
Макоша – хлібом, вечором, молоком і запахом коханої людини, чистим і ніжним, коли ти, розпарена, виходиш із лазні.
Дажбог пахне сонцем, бризками теплої води і запахом землі після літнього дощу.
Так і сила – у кожної своє призначення. А Чур – це ніби концентратор певної сили в потрібному місці.
Саме тому Чурів-покровителів ставили в домі, а також тих, чию силу хотіли вплести у справи, родину та здоров’я.
Бог Чур – це сила, що захищає своє, дороге тому, хто цей захист встановлює.
Цікава історія появи Чура на подвір’ї.
Згідно з переказами, 27 липня слід було піти до лісу і знайти там гілку, схожу на людину, або корінь.
Принести її додому, очистити, закликати силу Чура і разом із фігуркою обійти свій двір по периметру. Неважливо, наскільки він великий – якщо хочеш захисту, покажи Чуру межу, хоч пішки, хоч верхи.
Після цього Чурів ставили по кутках двору, закопували в полях та угіддях. Чури завжди дивилися обличчям назовні, виглядаючи небезпеку і відводячи біду.
На захист людини Чур не ставав – лише на захист території, дому, землі.
Варто пам’ятати, що раніше злом вважали все, що приносить шкоду оселі або людям, які в ній живуть: хвороби, нещасливе кохання, погану сім’ю, бідність – усе, що заважало бути щасливими.
На відміну від інших Богів, які можуть мати різні матеріальні втілення, Чур зупинився на одному, що втілює його силу і замикає всі захисти дому на собі – це власний чур або чир.
Оберіг, який керує всіма поставленими захистами в домі, допомагає уникати конфліктів між ними і закривати їхні слабкі місця.
На треби Чуру приносили домашню їжу.
День Чура – це час роботи із захистами. Причому не лише з уже встановленими, а й спрямування сили на захист майбутнього, своїх мрій та планів.
У цей день їх не виносили за межі захищеного простору, ділилися планами лише у вузькому колі, будували спільні задуми.
Це чудовий час для оновлення захистів, пошуку Чура та приведення його в дім, закріплення на ньому охоронної сили.
Закликати Чура в дім могли і чоловіки, і жінки – Чур не робить різниці за статтю.
А от показувати територію, якою треба керувати, краще чоловікові.
Подальшою роботою з Чуром займалася жінка, як та, що відає захистами всього і всіх, хто перебуває в межах дому.
Роботу із захистами варто починати з особистих. Ті, хто стоїть на практиках, є найсильнішими – вони оберігають слабших і тих, хто стоїть за їхньою спиною: коханих, рідних, тварин.
Дім – це наше вразливе місце, простір, де ми почуваємося у безпеці, можемо розслабитися і не чекати ударів.
Неважливо, де ви живете: у палаці, будівельному вагончику, занедбаній квартирі чи будинку мрії.
Зараз – це ваш дім, ваша фортеця. Отже, ставтеся до нього відповідно – як до твердині, що вас береже і захищає.
