Тлумачення Карбу Чорнобога і білобога
1.Буття з Рода Всевишнього, як Сварог і Лада, протікаючи в світі Яви, з двох протилежностей складається. Бо вони себе як однина і множина проявляють, біле і чорне, чоловік і жінка, верх - низ, любов -ненависть, правда - кривда, і так до нескінченності.
2.Білобог і Чорнобог - дві половини одного цілого, протилежно спрямовані рухи, першопочатки, які один одного підтримують, один в одному перебувають і, разом із тим, протидіють один одному. Таким чином, вони один з одного свій світ будують, на протилежне опираючись, основою Всесвіття виступають.
3.Вони нерозривно поєднані, тому ніхто з них перемогти не може, бо вони є один в одному і не можуть один без одного існувати. Білобог і Чорнобог - це скупа безликої створюючої і руйнівної сили Божої. Тому вони своєрідними станами буття людини, роду, Всесвіття виступають. Вони в кожному явищі, предметі або істоті проявляються, Білобою або Чорнобою називаючись.
4.Всевишній Род - єдиний і Багатопроявний Всебог у вічності перебуває завдяки тому, що має в собі єдність, яка проявляє себе як любов і життя, та прагнення об'єднуватися, і як різноманітність і прагнення бути окремим, самобутнім, своє місце і час у світі займаючи. Род Всебог між цими протилежностями рівновагу творить, щоб світ вічністю зміцнювався ...
5.Білоба - це прагнення до Прави, світла, народження, творення, а Чорноба - це смерть, руйнація і темрява. Але кожна сила у час свій потрібна, тому засудження будь-яке має бути відкинуто. Род Всевишній є єдиний і багатопроявний, узагальнюючий всепочаток, який не має в собі поділу на хороше і погане, біле і чорне, верх або низ.
6.Коли людина, поєднуючи у своїй свідомості дві протилежності буття, усвідомлює їх як єдине ціле, тоді вона у благості перебуває. Бо лише так може піднятися над своїм буденним розумінням буття і свідомо з Родом Всемогутнім поєднатися, щоб жити праведно, закони Всесвіття пізнаючи.
7.Відайте, православні, не завжди те, що ви бачите, насправді таким є, тільки глибинно мудра людина може суть внутрішню побачити і зрозуміти: бо не все, що злом прикидається, таким по правді є. Також і те, що добром виряджається, може найбільше лихо приносити. Потому знайте: те, що сьогодні поганим здається, завтра може бути добрим і єдино можливим.
8.Сприйняття світу залежить від зрілості душі людської, тому у кожного воно своє. Опріч того, кожен у світі своєму перебуває, і з ним співіснує, світ той для нього рідним є, і у кожного він свій. Багато тих, кого ми темними людьми вважаємо, злими називаючи, а вони цю «Тьму» свою добром вважають, а світлі і праведні люди для них - зло найбільше.
9.Так риба берег і життя на ньому «пеклом» вважає, а для кота, який по берегу ходить, вода є «пеклом» найбільшим. Той, хто себе лише до певного стану і світу прив'язує, завжди програє, бо роз'єднаність завжди слабша, ніж слабка єдність. Коли душі зі стану боротьби до розуміння єдності всього сущого приходять - це і є щастя найвище і мудрість найбільша.
10.Слов'яни від зародження світу православні, тому душі світлі маючи, Бога і мудрість у Праві шукають. Незріла душа у всьому бачить відмінності, від того істини не відає, а мудра людина в усьому бачить єдність і подібність. Людина, до досконалості через переродження йдучи, стає набагато мудрішою.
11.Часто буває так, що піднявшись на певний щабель розвитку душі і відчувши себе на ньому добре, людина до руху прагнути припиняє, а отже Творцем бути перестає. На місці одному тупцює і, не ступивши на місце інше, починає вона не свою частину світу займати.
12.Від цього Відогонь душі, що є частиною найвищої суті людської, притягує до тіла явища певні, котрі з точки зору затишку і щастя тілесного можуть «злом» здаватися. Але шляху іншого немає, щоб змусити Душу до Божественного знову йти. У той же час, займаючи місце чуже, людина постійно відчуває на собі тиск, тому вона може вирішити, що світ - злий.
13.А це є неправда велика, бо ноша кожного по силі йому дана, а хто ношу свою нести відмовляється або за чужу береться, той Долею карається. Урок цей не жорстокістю вважати слід, а добром, так як Рідні Боги шлях кожного ліпше знають і дорогою найкоротшою ведуть. Бо шлях кожної душі по діяннях її минулих життів дається.
14.Всяк має право на розуміння своє і помилку невільну, але чим більше він шкоди людям завдасть, тим більше з нього спитається. А ще буває так, що Боги його випробувати прагнуть, від того людині в житті все важче і важче стає, і, коли вона, завзято працюючи, обов'язок свій не полишає і причину випробування в собі відшукує і ладує, тоді вона швидко до блага і щастя піднімається.
15.Розглядаючи Добро і Зло, котрі з Білоби і Чорноби випливають, побачити можна, що те, що для одних людей і народів є добро найбільше, то для інших зло всевелике, і навпаки. Тут усе залежить від власної точки зору та рівня усвідомлення дійсності. Те ж саме можна сказати і про рівень та природу душі певної у варнах.
16.Не завжди те, що добре для Господаря, буде добрим для Витязя. Не завжди те, що добре для Витязя, буде добрим для Відаючого, і навпаки. Тому завжди слід зважувати явище кожне з усіх боків, перш за все дивлячись з точки зору Всевишнього.
17.Взаємодія і взаємоперетворення Білоби і Чорноби відбувається на всіх рівнях і в усіх напрямках. Слід пам'ятати твердо, що ці дві сили у світі знаходяться в однаковій кількості, ні однієї з них ні більше, ні менше, просто одна з них може бути більше проявлена, а інша - прихована.
18.Кожна з цих сил має свій час панування на Землі й у світі загальному. Ці часові відрізки проявляються у Дні та Ночі Сварога, а за рахунок стану руху та спокою вони врівноважуються.
19.Пам'ятайте: те, що сьогодні погано - завтра може бути добре, а що сьогодні добре - завтра може бути поганим. Тому потрібно вам вище над цією подвійністю світу перебувати. Будьте завжди готові світ по новому сприйняти.
20.Відайте! Щоб зрушити світ Явний, потрібна Сила неявна - Сила Духу, Сила Віри і Віди, бо одне без іншого не може. Якщо хочете мати держави могутні, повинні мати Віру таку ж могутню, тому якщо немає духу у народу, то втратить він і тіло.
21.Віра істинна має в собі Віду Святу, Віра без Віди - ніщо. Так як Віра - довіра непідтверджена, а Віда - то знання істинні, котрі в природі проявляючись, існування своє постійно доводять. Рідна Православна Віра єдина і багатопроявна, тому містить у собі всілякі усвідомлення Віри і Віди. Тому не можемо сказати, що щось у світі від Всебога, а щось «ні», все у Ньому перебуває, тому з усім у єдності навчитися жити маєте, місце йому належне відвівши.
22.Люди, мудрості позбавлені, під Білобою розуміють гарне, чисте, рухливе, а під Чорнобою - погане, нечисте і яке призводить до занепаду. Таким чином, Білоба і Чорноба для них виступають спрощеним способом розуміння буття, тому виникають такі поняття, як «добре» і «погано». Завдяки їм людина собі точки відліку вибудовує, які допомагають їй порозумітися з іншими людьми та явищами й у просторі знайти найкраще місце для себе.
23.Об'єднуючись чи ототожнюючи себе лише з одним із проявів буття, ми неприйняття в собі творимо, протилежну частину себе відкидаючи, тому недосконалими стаємо. Під злом нам уявляються сили руйнування, спокою і ліні, котрі швидкий рух вперед стримують, але нерозумно сердитися на це, тому що завдяки ньому саме тоді все відбувається, коли Всевишнім призначене.
24.Будучи частинкою Рода Всевишнього, людина, подібно до Вседержителя, від народження в собі високе і низьке, світле і темне містить. Але все це умовне
і залежить від того, з якого боку дивитися і який напрям брати за основу. Умовно «світле» - це ті всі задатки, таланти, схильності і можливості, а «темне» - це невігластво, хвороби, басури (демони), недосконалість.
25.Як світле, так і темне лежить глибоко на дні душі нашої, проявлене і непроявлене, усвідомлене і неусвідомлене. Віддайте: ніщо з цього викинути не можна, бо все це є наш скарб, тільки потрібно його розуміти і переродити правильно. Кожен православний, незалежно від варни, Творцем Світла є, тому він має бути завжди готовий до змін будь-яких, перетворень і пізнання нового.
26.Переродити в собі треба: лінь, неуцтво, жорстокість, підлість та інші кривди і якості низькі. Не потрібно викидати внутрішній бруд із себе чи тікати від нього, стверджуючи, що немає його. Істинно мислячи, треба його досліджувати, причини виникнення виявити і, переродивши в собі на Світло, прийняти його як частину себе - перетворити в Силу нову і благу.
27.Тоді творяться чудеса дивні, хвороби і недоліки самі по собі в душі розчиняються і з безладдя в лад перероджуються. Якщо ми, напружуючи всі сили своєї душі,
Чорнобу відкинемо, почнемо її ненавидіти і боятися, то вона, внаслідок єдності Білоби і Чорноби, ще більше нас і світ навколишній переповнить, від чого страждання ще більші виникнуть.
28.Тільки коли людина піднімається над своїм малим рівнем розуміння й оцінки буття, відаючи, що Білоба і Чорноба - невід'ємні складові одного цілого, тільки тоді вона починає істинно закони Прави пізнавати.
29.Відайте: кожне явище, коли доходить до свого кінця, у протилежність свою переходить - Білоба в Чорнобу чи навпаки. Коли душа досягає чогось, вона одразу ж у протилежному стані проявляється. Тому, змирившись і прийнявши те, чого ви найбільше боїтеся: хвороба, біль, або нещастя, тільки тоді ви істинно в інший стан переходите - до здоров'я і щастя.
30.До часу того, поки люди один одного і явища всякі будуть спрощено оцінювати, у світі їхньому постійно буде існувати ненависть, страждання і боротьба. Внаслідок чого людина боятися буде, а лякаючись чогось, знову притягувати те, чого боїться найбільше. Тому що те, що ми проявляємо і створюємо всередині, до нас іззовні і повертається. Засіваючи навколо зерна Правди - Добро і Світло, ми щедрий урожай щастя і любові зберемо!
Тлумачення Карбу Чорнобога і Білобога:
