ОСІННІ ДІДИ (останній тиждень жовтня)
Одним з показників високого духовного рівня народу є його ставлення до померлих Предків. Культ Предків є основою і особливою ознакою Відичних народів, сповідників Відичного Православ’я. Шанобливе ставлення до Предків і померлих взагалі є запорукою правильного, звичаєвого виховання молодого покоління.
Культ Предків береже невидиму золоту нить, що єднає минуле, сучасне та майбутнє. В Слав’янському календарі є кілька дат, пов’язаних з всенародним вшануванням усіх померлих. Одне з таких великих свят – Осінні Діди, яке святкується в останній тиждень жовтня.
Душа, яка опікуєтья іншими душами, є найправеднішою та наймилішою для Рода, завдяки цьому вона сама стає більш чистою та святою й швидше прямує у колороді до вічного життя Прави.
Кінець жовтня для слав'ян є одним з найважливіших періодів року: він символізує зустріч осені з зимою, прихід холодного і темного часу, коли необхідно робити особливі обряди та ритуали не тільки для себе, але і для своїх предків, щоб допомогти своєму роду пережити зимовий період.
Саме тому в кінці жовтня споконвіку відзначається слав'янський період поминання предків, який називається Осінні Діди.
Про померлу людину в давні часи говорили, що вона «пішла до дідів» або «гуляє з дідами», тому цей час і отримав таку назву.
Вважається, що в ці дні пращури приходять в домівку до своїх нащадків, щоб допомогти їм усвідомити свої помилки, направити їх на вірний шлях, захистити їх від можливих бід, допомогти у справах. У цей період живі члени роду звертаються до предків, що пішли в інший світ, для того щоб отримати благословення і створити разом із ними обереги на майбутню зиму.
Осінні Діди покликані зміцнити зв'язок із предками, об'єднати всі покоління на шляху розвитку свого роду. У слав'янській культурі особливо відтворене розуміння того, що турбота нащадків про своїх предків і предків - про своїх нащадків сильно позначається на долі роду.
«Живі батьки - почитай, а померли - поминай», - це прислів'я є основою в спілкуванні слав'ян з духами тих, хто давно пройшов свій земний шлях і відправився в інший світ, щоб звідти спостерігати за долею своїх нащадків і направляти свій рід в дотриманні законів Бога.
До святкування Осінніх Дідів активно готуються: все старанно чистять, миють, прибирають робочий інструмент, протирають образи, завішують їх чистими рушниками, в лазні залишають відро чистої води і новий віник для душ предків. Все це робиться для того, щоб показати предкам: їм раді, їх нащадки - хороші господарі і піклуються про те, що перейшло у спадок. У ці дні відкриваються навстіж двері, щоб душі могли зайти в оселю нащадків у гості.
На Осінні Діди існують особливі обряди й традиції. Один з найважливіших обрядів - ставити на стіл тарілку з наїдками для предків, які в ці дні святкують із живими і куштують їх дари. А також традиція готувати обрядові страви: кутю, пироги, різні каші, солодощі, молоко, яйця, млинці, напередодні, хліб, печиво, борщ, кисіль, квас. Поруч із обов'язковими традиційними стравами ставляться й особливі, які були улюблені Дідами. Все це робиться для того, щоб порадувати душі предків, а також дати їм «надихатися гарячою парою» перед зимою. Для душ предків має бути окрема тарілка і склянка: саме в них накладають страви та наливають узвар.
Починаємо свято найчастіше тоді, коли підходить час запалювати вогонь. Члени сім'ї одягаються по-святковому, дістаємо білу скатертину, господар або старший за віком запалює свічку, ставить її біля чурів чи образів на стіл і читає молитву. Свічка - це символ вічного вогню, який із давніх відичних часів є символом вшанування предків.
Дідів обов'язково запрошуємо до столу: «Праведні батьки, Щури і Пращури! Ідіть до нас вечеряти. Самі йдіть і діточок малих із собою ведіть, і тих, кому нема до кого йти! » Або: «Святі діди, кличемо вас: ідіть до нас! Є тут все, що Бог дав, чим хата багата. Просимо вас летіти до нас! » Поминальний стіл починаємо зазвичай з куті, яку беремо по три рази із загальної миски. Перш ніж спробувати кожну обрядову страву, ложку кладемо в окремий посуд і ставимо на підвіконня. Ніхто не починає їсти, поки не відклали у дідівську тарілку ложку їжі.
За трапезою згадуємо найкраще про своїх померлих родичів, ті вчинки, якими може пишатися не одне покоління цього роду. Говоримо тільки про Дідів: їх життя, окремі випадки та риси характеру, згадуємо їх слова і настанови, мудрі поради і добрі справи. Починаємо цю розмову із розповіді про найстарішого і найбільш відомого пращура. Так робимо щороку, поступово передаючи всю інформацію дітям і онукам. Після закінчення вечері всі розходяться, побажавши гостям з інших світів наступне: «Святі Діди! Їли і пили, а тепер - ідіть до себе ».
Частину їжі, що залишилася від вечері, виносимо худобі, частину - птахам, залишємо на даху свого будинку або несемо на річку, озеро чи ставок і виливаємо для поминання тих душ, які розлучилися з тілом через воду. Недотримання звичаю поминати і залишати їжу для Дідів, на думку слав'ян, могло викликати їх невдоволення і накликати всілякі біди, бо нащадки належним чином не справили свято Дідів і не залишили для душ поминальної вечері.
За народними прикметами в такий час можуть відбуватися різні явища, дивуватися яким не варто, тому як Діди, батьки і родичі в цей день злітаються на свято: можуть скрипіти мостини, чутися звуки кроків, стукати птахи у вікна, залітати метелики та інші комахи, дзвеніти скло в рамах тощо. Наступного дня після поминальної вечері прийнято відправлятися в гості до родичів, які живуть далеко.
З днем Осінніх Дідів пов'язаний ще один цікавий звичай - вписування і виписування з сімейної хроніки членів сім'ї. Новонароджених вписуємо, а померлих - виписуємо. Хроніки ці ведемо на сволоку хати в святому кутку. На матиці вирізємо імена з датами народження і смерті родичів. Імена тих, хто ще живий, мають дати народження, а навпроти залишаємо місце для вписування дати смерті.
Буде дуже сприятливо, якщо ви також в цей період згадаєте своїх предків, що пішли в інші світи, запропонуєте їм їжу, згадаєте рідних добрим словом, запишите у свою родову книгу важливі факти з життя свого роду.
Сила та єдність народу в його кровній та духовній цілісності з своїм Родом, з культурою своїх Предків. Вивчаємо рідну культуру, щоб зберегти майбутнє наших дітей!
