СВЯТО ПОКРОВИ (1 жовтня)
1 жовтня - вшанування Землі-Матері на слов'янських землях, як Покрови. В природі відбувається дійство коли Матінка Земля починає вкриватись на зиму до сну. Перші дерева втрачають листя. «Прийшла Покрова – на дереві голо». Земля вкривається листям, а потім і снігом, щоб заснути до зими, і засинає, аби на Стрітення знову пробудитись. Покрова це також свято вояцької честі та звитяги. Макоша постає в образі всеохоплючої та непереможної Сва Слави - хранительки родів слав'янських. 1 жовтня - вшанування Землі-Матері на слав'янських землях, як Покрови.
Справляється свято в першу п’ятницю після дев’яти днів по відходу Семиярила (осінньому рівноденню). Тоді Сивий Яр, Овсень, вступає в свою повну силу, а Мати-Земля вкривається, аби пробудитись на Стрітення.
А у світі людському в цей час повним ходом гуляють весілля. Багаті врожаї зібрано, багаті столи накривають для дорогих гостей. З подякою Сонцю, Воді і Землі, щоб у всіх людей на землі був завжди святий хліб на столі, щоб рід людський множився, щоб честь і слава роду приростала.
Дівчат Покрова покриває весільною хусткою, дарує щастя сімейного життя і материнства, наділяє здатністю бути по-жіночому багатою і сильною, як Земля-мати.
А чоловіків Покрова покривала Славою. Повертаються додому звитяжні воїни, несучи в рід свої подвиги, примножуючи честь свого роду. Мати Слава загоює їх рани душевні й тілесні, омиваючи живицею, затягує шрами, очищає пам'ять від тяжких спогадів.
Цей день споконвіку є святим для жінок слов'янських. Його шанують по-особливому. Адже кожна жінка тримає обереговий покров над своєю родиною, над своїм Родом. І символом цього покрову була хустка, яку обов'язково носили заміжні жінки.
В покровську п'ятницю збиралися жінки та дівчата у своє Жіноче коло, просили в Богинь щастя сімейного, зустрічі зі своєю парою, мудрості, щоб бути Берегинею свого роду, щоб оберігати своїх чоловіків і синів, щоб передавати родову силу донькам, невісткам та онучкам. Старші жінки ділилися досвідом з молодшими, щасливі в заміжжі благословляли незаміжніх на одруження.
Саме з цього осіннього часу, коли завмирає природа, Земля-Мати починає швидко покриватися листям, першим снігом, готується до зимового сну.
Покрова у слов'ян - це не просто слов'янське свято, це час зустрічі осені та зими. Безпосередня назва «Покрова» нехитрий зміст – його пов'язували з першим інеєм, що покривав землю, сповіщаючи всіх про настання перших заморозків. Вважалося, що Сварог покриває Землю полеглим листом та кличе Світлих Богів на Небо (у Сваргу).
Покрови для давніх слов'ян - це день завершення всіх робіт у полі та закінчення підготовчих робіт до зимових місяців. Цього дня вперше протоплювали хати, а господині пряли та ткали на всю родину теплий одяг.
Свято Покрови особливо шанували воїни.
"Покровом своїх золотих крил б'є Мати-Слава і кличе нас, щоб ішли за Землю нашу і билися за огнища племені нашого, бо ми є русичі!” Покровителями споконвіку вважалися ті Боги й Богині, які були рідними для народу — “по крові тіла” (Велесова книга). Наші Пращури вірили в божественне народження русичів — дітей Сварога, синів Перуна, Дажбожих онуків.
Мати Слава приходить до Русинів як Віща Птиця, щоб надихнути до богатирства та подвигів великих. Вона летить попереду війська, ведучи до Перемоги, а після битви співає про честь, могуть і подвиги витязів. Тим Слав’янам, які за Правду і Віру загинули, вона дає напитися з Рогу Життя живої водиці і забирає їх у Сваргу. Тому Мати Слава – це шлях, по якому людина зі звичайного стану в божественний переходить.
