СВЯТО ОВСЕННЯ - ОСІННЄ РІВНОДЕННЯ (22 вересня)
Осіннє рівнодення - одне з чотирьох священних свят, які шануються і урочисто відзначаються з найдавніших часів. Окрім Осіннього рівноденства, це Зимове сонцестояння, Весняне рівноденство та Літнє сонцестояння. Вічний кругообіг. І так щороку у всіх культурах світу в усі віки та часи.
У цей день тривалість дня і ночі на всій Землі однакова і дорівнює 12:00.
Сивий Яр в Поконі Рода Всевишнього - це осінній прояв Діда нашого – сонця Дажбога Трисвітлого. Свято на честь Дажбога відзначається слав’янами по закінченні господарських робіт, а сам його лик (Сивояр) вшановується аж до Рождества. Овсень суть одне з імен Сивояра, від того й сам річний відрізок називається в його честь – осінню.
Головні дійства на честь Овсеня пов’язані з земельними, господарськими роботами, точніше їх завершенням та єднанням родів. Адже після закінчення жнив, роди збираються на спільні громадські свята, в це й же час весі (господарі) справлють весілля. Тому Сивояр суть опікун багатств та статків наших, він знак єдности родів Русинів. Його ім’я походить від слова „мир”, що означало в давній мові те, що ми нині розуміємо під словами „громада”, „суспільство”. Себто він той, хто єднає Роди у спільність (суспільство).
Згідно з Слов'янськими віруваннями про цю пору, починає «закриватися» Сварга, куди «йдуть» з Яви Світлі Боги до наступної весни, залишаючись, проте, у Серцях усіх, хто живе за Правою… і на допомогу своїм нащадкам приходять Предки Світлі.
У західноруських краях свято Овсеня звуть ще Радогощ, бо в цей час зібраний врожай і гостей особливо щиро вітають, радіючи їм.
Є повір'я, що в цей день все, що зав'яжеш, - не розв'язати, тобто міцним щастям буде, а весілля - добрим.
Вшановувався Овсень двічі – Великий та Малий. Значення слова достеменно не з’ясовано, найбільш переконлива теорія говорить про те, що воно походить від староруського „оусинь” – синій, блискучий. Воно позначає небо у період, коли Овсень перетворюється на Корочуна, вмирає, та народжується як Божич, звідси й одна з назв грудня – „просинець”.
Найстарішою назвою Овсеня в русинів є Ясень як позначення старості, мудрості, ясності розуму. Незважаючи на те, що Овсень розпочинає найтемнішу частину Річного Кола, його ім’я пов’язується зі світлою частиною. Овсень є перехідним періодом, місточоком з одного літа в інше.
Овсень відзначається на третій день осіннього рівнодення. Малий Овсень припадає на Корочуна, що підтверджується обрядом посівання, властивим Новорічним святкам, та назвою цього дійства в німецькій мові – „owsen” (нім. «посівати»). Окрім того, варто відзначити, що, ведучи мову про найбільші Свята, «Велесова Книга» називає послідовно: Коляду, Яра, Красну Гору, Овсеня – великого й малого. Себто малий Овсень слідує за великим.
Образ Овсеня малюється як вершник з багатими плодами в десниці та пучками сухих квітів у шуйці. Він розподіляв багатства землі між Родовичами, наділяючи чесних і працьовитих та караючи ледарів і злодіїв. У народі побутує приказка: „Осінь на строкатому коні їздить”, то є залишки уявлень про Овсеня. Його кінь, на відміну від білого Ярилового, строкатий, бо й осінь є різнобарвною, строкатою.
На невід’ємність образу коня наштовхує назва латиського бога опікуна коней – Усиньш. Хоча в окремих краях Овсень приходив до людей верхи на свині, що є більш давнім обрядом, бо тут ми бачимо свиню як символічний образ сонця, адже її назва походить від санскритського „su” – народжувати, тай по своїй природі свиня дуже плодовита, Овсень же, як відомо, є Богом Достатку.
Головними дійовими особами цього свята є старші люди, одружені пари, ті, які уже мають дітей. Необхідними атрибутами свята є Дідух як символ вступаючого в силу Велеса, зерна жита, пшениці та вівса, великий калач.
У західноруських краях свято Овсеня звуть ще Радогощ, бо в цей час зібраний врожай і гостей особливо щиро вітають, радіючи їм. Німецькі літописці, що спостерігали за святом Радогощ на Руяні, описують, що це було величне дійство, пов’язане з закінченням осінніх польових робіт та зібранням врожаю.
На Овсень готують великого калача, на Руяні він мав розмір людини. Цей калач символізував багатство усього роду, підсумок досягнень вогнищан. Він також відтворює уявлення про Старе, Могутнє Сонце, яке восени уже не гріє, але від нього залежать жнива. Недарма ще однією назвою Сивого Яра є Ясень, себто ясний, просвітлений. Згадаймо, що третій лик Ярила, теж має назву Ярило Ясний, себто мудрий, відаючий.
В цей день влаштовується велика братчина, бенкет. На нього сходиться уся громада, кожен приносить найкраще од столу родинного до столу родового. Проводять обряд гадання та передбачення майбутнього.
