ВЕРБНИЦЯ. ВЕРБНА НЕДІЛЯ (15 березня)

Великодні свята символізують цілковиту перемогу Весни-літа над зимою, перемога життя над смертю, дня над ніччю. Цьому дню радіє вся природа. Птахи, яких закликали, на своїх крилах принесли тепло. З ними прийшли і предки на рідні ниви, щоб уславити народження Ярила Сонця. Великдень починається з Вербної неділі, коли в храмі на капищах освячують і роздають гілки верби. Дерево-верба має велике значення серед слав'янського народу та було одним із рослин-тотемів, священим деревом. Верба - жіночий символ Світового Дерева, уособлення таємничої сили жінки, плодючості й материнства. Це дерево пов’язане з водою, отже, символізує здоров’я і життя. ВЕРБА - пробуджувач Природи, вісник Весни - символ Всесвіту - Матері. Верба - очищувач води, перший пробуджувач природи. ВЕРБА - ВСЕСВІТ, МАТІР - де ВЕР - верх, БА - баба.

Із книги Данислави Гой "Пізнай Себе" : ВЕРБНА НЕДІЛЯ.

Ім'ям верби названа неділя Великого посту, перед Великоднем - Вербна неділя "Вербний тиждень". У суботу вечером або у неділю вранці в храмах на капищах освячується верба й роздається людям.

За звичаєм, один одного при зустрічі злегка вдаряємо вербою, приказуючи:

"Не я б'ю, верба б'є: За тиждень Великдень! Будь здоровий, як вода, Будь багатий, як земля!"

"Не я б'ю, верба б'є: За тиждень Великдень! Не вмирай, не вмирай, Великодня дожидай!"

"Не я б'ю, верба б'є, За тиждень Великдень! Недалечко - червоне яєчко!" "Будь великий як верба, а здоровий, як вода, а багатий, як земля."

Наші пращури, оспівали вербу в своїх колядах, веснянках, купальських піснях тощо.

Верба була і є улюбленим слав'янським деревом бо наділене чародійними властивостями:

1. Вербою б'ємо, щоб здорові та веселі були; дітей, щоб сильні були, добре росли та сприйняли життєву силу Весни;

2. Вербу освячуємо у храмі або на капищі;

3. Вербу кладемо після освячення за образи, щоб охороняла хату від лихих сил (басурів);

4. Вербу садять на городі, коли принесуть з храму на щастя молоді: коли верба прийметься - дівчина вийде заміж, а хлопець одружиться і будуть здорові;

5. Вербою на Ярила виганяють худобу в поле, вперше на пасовисько, злегка торкаючись нею худоби, щоб здорова була, плідна, щоб у тілі була;

6. Вербою відводять грозові тучі - кивають свяченою вербою в бік хмар і відводять громи та град;

7. Вербу кидають в пожежу, чим зменшують велику руйнівну силу вогню;

8. Вербові котики, свячені, кидаємо в кашу, їмо ту кашу в повній вірі, що через ті котики-базьки передається людям сила весняної енергії на цілий рік;

9. З освяченою вербою, після повернення з храму або капища, обходять господарі бджільники, щоб бджоли роїлись; обходять обори та стайні й кошари, щоб худібка була здорова, плідна, щоб корови давали багато молока;

10. Ковтємо котики ще по дорозі з храму, щоб не було лихоманки, щоб горло не боліло;

11. Обсаджують криниці вербами, щоб запезпечити воду від лихих сил, щоб вода була "пригожа та здорова";

12. Обсаджували копанки-калабані, в яких прали своє шмаття-білизну, що уберегтися від хвороб, щоб вода очищалася;

13. Сухою торішньою освяченою вербою розпалюють піч під великодні баби;

14. Кладуть померлому кусник освяченої верби;

15. Коли господар виїжджає у поле сіяти - бере 2-3 котики-базьки й запорпує серед ниви під час посіву, щоб скоро хліб проростав.

ВЕРБА. ЗВИЧАЇ. ПОВІР’Я

Освячена вербова гілка, кинута проти вітру - відводить бурю-громовицю;

Верба дуже швидко росте і слав'янський народ використовує це в своїх магічних обрядах;

Так, баба скупавши породілю, кладе в воду галузки верби, миє в тій воді руки собі й поліжниці, примовляючи:

"Як верба росте швидко, щоб так і дитина росла швиденько";

Діти їдять освячену вербу - "щоб рости скоро, як верба";

Щоб волосся у дівчини росло швидко, треба її острижене волосся класти в розсоху вербу;

Верба вважається Богинею чародійства й бездітні селяни приносили їй молитви й жертви, щоб вона обдарувала їх дітьми;

В українському фолкльорі є численні й цікаві легенди про вербу, про її чарівні властивості, про її чудодійну силу, цілющі та надприродні властивості, які захищають людину від лихих сил, зупиняють навіть стихійні лиха, що можуть пошкодити людині;

Властивості верби найголовніші - це ті, що на вербі оселяються добрі духи-душі покійників, які оселялися та й жили в лісі. Тому ліс у давнину був у дуже великій пошані в наших пращурів, а так як верба раніше всіх дерев розпускається, той перша пошана навесні припадає на її честь разом з пошаною душ-духів.