НАВСЬКИЙ ВЕЛИКДЕНЬ (18 березня)
За три дні перед весняним рівноденням святкується Навським Великдень.
З приходом християнства це свято було прив'язане до конкретного дня тижня - четверга, оскільки, Паска випадає через три дня на неділю. Іменувалось воно Чистим Четвергом. Померлі душі переходять по Калиновому Мосту який поєднує два береги річки Смородинки, що відмежовує Яву від Нави, світ живих від світу мертвих. Ця ріка не дає можливіть прорватись у наш світ чудищ Темної Нави - Зміїв Гориничів. Подолавши Калиновий Міст предки приходять до своїх живих родичів і три ночі святкують Навський Великдень. Для них в кожній родині влаштовують поминальний обід з пісних страв. Вони гостюють у родичів, частуються освяченими продуктами, дають настанови близьким.
Цей обід починається з настанням сутінок і на нього запрошують випадкових перехожих, старців, раді кожному несподіваному гостеві, оскільки вважається, що покійні предки можуть завітати у гості у вигляді незнайомця чи старця. А щоб освітити предкам дорогу і вберегти себе від злих сил, на пагорбах і поблизу води, на роздоріжжях і біля святилищ розпалюють вогнища. Впродовж від Навського Великодня і до Проводів про покійників говорять як про живих, в ці дні їх не можна називати мертвими, «покійними».
У цей день встають до схід Сонця, щоб наносити для купання всім членам родини цілющої непочатої води (непочатою називають воду, набрану до схід Сонця, або з першого відра, що дістали з криниці після сходу Сонця, тобто яку ще ніхто не почав). Віримо в те, що непочата вода, принесена в чистий четвер, має цілющі властивості. Купаючись у ній, можна позбавитись недуг, забезпечити здоров’я, силу і вроду на цілий рік. До цього дня готувалися: чистили у стайнях, прибирали в коморах та на подвір'ї, в хатах — все повинно бути чистим і виглядати по-святковому. В саду і на городі господар згрібає на купу торішнє листя, бадилля бур'янів та сухе ріщя і підпалює — «щоб очистити землю від морозу, зими, смерті і всякої нечисті». Робилося це з спеціяльним закликанням:
«Смерте, смерте, іди на ліси, іди на безвість, іди на моря. І ти, морозе, великий і лисий, не приходь до нас із своєї комори. Смерть з морозом танцювала, танцювала і співала, і за море почвалала!»
Існує повір'я, що в Навський Великдень (чистий четвер), до східсонця ворон носить з гнізда своїх дітей купати в річці. Хто скупається раніше від воронячих дітей, той буде здоровий протягом цілого року. Отож: хворі люди купалися, бувало, вночі — «поки ворон дітей не купає», щоб очиститись від хвороби. Викупавшися, хворий набирав з свого купелю відро води, ніс ту воду на перехресну дорогу і виливав — «щоб там усе лихо зоставалося».
Обережні люди ранком цього дня з хати не виходили, а як були в дорозі, то обминали перехресні дороги, “щоб не вступити та щоб хвороба не вчепилася”.
