ВЕСНЯНКА-ГРА
Посаджу я Грушечку.
Гай буде, Гай!
Нічко ж Моя, Темная
І Ти, Зоре Ясная,
Дай, Боже, дай!
(повторюється після кожного куплету)
Піділлю я Грушечку.
Рости-рости, Грушечко.
Ой, зацвіла Грушечка.
Ой, відцвіла Грушечка.
Ой, палиє Грушечка.
Ой, зродила Грушечка.
Потрясу я Грушечку.
Понесу до милого.
ГРА: Молодь стає в колі лицем до середини, за руки не беруться, співають і виконують рухи до слів пісні. Дівчина-«Грушечка» в середині кола не співає, але рухи її чіткіші: садить — ніби пригортає землею; поливає; повільно підносить руки догори — грушечка росте; над головою описує руками два півкола — цвіте; зносить руки вгору — грушечка зродила; рухає долонями догори — зриває зрілі плоди. Приспів зображується так: на слова «нічка ж моя темная» долоні складає вкупі одна до одної і притуляють до правої щічки, ніби «сплять»; на слова «дай, Боже, дай» обидві руки здіймають догори і звертають до неба погляди.
