Кажуть, була колись сила Жива,
Там, де трава і де квітка нова.
Вона не людина, не птах, не ріка,
А подих життя — м’яка і легка.
У листі шепоче, у хмарах пливе,
Вона в кожнім подиху лісу живе.
І хто її кличе, той чує в душі,
Як все розквітає в долонях весни.
Приспів:
Жива — Богиня, що світ обіймає,
Там, де пройде, вона все оживає.
І квіти зростають, в її теплоті,
І сонце всміхається їй з висоти.
Вона у пелюстці, у злеті бджоли,
У річці, що з гір біжить поміж скали.
Вона у повітрі, що тихо бринить,
У всьому живому, що жити спішить.
Куплет 2:
Вона у природі, у кожній травинці,
У пташці, у квітці, у кожній росинці.
Вона не легенда, не тінь за горою,
А правда, що дихає разом з тобою.
Жива — Богиня, що в кожному з нас,
Вона надихає у кожен наш час
Любити, творити, життя відчувать
І смутку, і болю у серці не знать.
Приспів:
Жива — Богиня, що світ обіймає,
Там, де пройде, вона все оживає.
І квіти зростають, в її теплоті,
І сонце всміхається їй з висоти.
Вона у пелюстці, у злеті бджоли,
У річці, що з гір біжить поміж скали.
Вона у повітрі, що тихо бринить,
У всьому живому, що жити спішить.
Завершення:
Я слухаю тишу і чую тебе,
У шелесті листя твій голос живе.
Жива, даруй нам любов і життя
І світлом наповни усі відчуття.
Приспів:
Жива — Богиня, що світ обіймає,
Там, де пройде, вона все оживає.
І квіти зростають, в її теплоті,
І сонце всміхається їй з висоти.
Вона у пелюстці, у злеті бджоли,
У річці, що з гір біжить поміж скали.
Вона у повітрі, що тихо бринить,
У всьому живому, що жити спішить.
